Село Велика Бийгань знаходиться на шосе, що прилягає до Берегова на Велику Добронь – Чоп-Ужгород. Поселення знаходиться на лівому березі річки Вірка за 10 км від районного центру. У селі є залізнична станція, яка розміщена на залізничному напрямку Чоп – Батьєво – Берегове – Виноградове – Хуст – Тячів – Солотвино.
Бийгань — це поселення епохи короля Арпада. У давнину воно називалося Ов – Бийгань. У XI ст. поселенням володів рід Бойгані.
Оскільки про село Велика Бийгань згадується вже у літописі 1333 року, ми можемо вважати, що наше село на початок ХХІ ст. мало 700-річне минуле. Члени цієї сім’ї чи то у спадок, чи то в подарунок, чи під заставу віддавали свої володіння, поки на початку XIX століття родина Бігані повністю вимерла. Але досі в історії села відбувалися бурхливі історичні події. Нагадаємо кілька із них:
На сторінках літопису 1646 року князь Ракоці Дьєрдь зайняв чотири кріпацькі володіння Томаша Бегані. Кріпосники щорічно на Різдво Христове мали заносити до Мукачівського замку в подарунок два калачі та по одній курці, й виконувати тут щотижневу обов’язкову працю. Незабаром частина володінь сім’ї Бегані була приєднана до Мукачівського замку і повернута в 1650 Жужанної Лоранфі.
Через сімейні скандали царських обдарувань землями Бігані володіли то одні, то інші сім’ї. В 1794 власником володінь зареєстрований Янош Дерчені – Вийг. Сім’я Деренів була власником однієї поміщицької ділянки, двох корчмів, 70 га землі, 8 земельних ділянок. Літні люди ще пам’ятають про сім’ю Дерчені у Великій Бийгані і так само збереглися деякі імена колишніх володінь біля підніжжя гори. На теренах XIX ст. у літописі вперше згадують про Йожефа Немеша та його родину. У цей час у Великій Бигані були власниками вдова Дерчені, Йожеф Немеш, Йожеф Широ та Йожеф Томпа та інші.
На початку ХІХ ст. село Велика Бийгань належало до Косинського району, на цей час у селі налічувалося 101 будинків, де проживали 473 особи.
Площа землі – 3165 га.
У Першій світовій війні взяли участь 250 громадян, із яких 50 загинуло.
З кінця березня 1919 року по 21 квітня село знаходилося під радянською владою а потім під владою Чехії.
З 1930 року у селі існували римо-католицька та греко-католицька початкова школа. Вчителями цих шкіл були відповідно: Бертолон Турівці, Іштван Товт, Мартон Шовьом, а також Етелка Шомоді та Ержебет Луковець.
Реформатським священиком у цей час був Кароль Сабов, сільським лікарем – доктор Ференц Сючи, власником спиртзаводу вдова Іштвана Немеша, власниками понад 15 га землі були: Іштван Бодокі –205 га, Міклош Коті – 100 га, Ференц Мінда. Йожеф Гойдош – 25 га та Пал Міндак – 25 га.
15 листопада 1948 року в селі було засновано колгосп «Шлях до комунізму», який нарахував 96 членів. Головою колгоспу було обрано Шандора Варга.
07 серпня 1950 року до колгоспу приєднали Малобійганський колгосп ім. Чапаєва та у листопаді 1959 року Гаражівський колгосп ім. Батьківщина. Головою колгоспу було обрано Міклоша Мезєва. Колгосп процвітав упродовж багатьох років. За цей час господарство стало одним із передових в районі та навіть в області. Багато видатних людей працювало в даному господарстві, яких радянський уряд нагородив високими нагородами.
У 1968 році орденом Трудового Червоного Прапора був нагороджений Ержебет Кедебець та орденом Герой Соціалістичної праці — Василь Рубіш, Андраш Регович, Ганна Ковшон.
У 1971 році орденом Леніна було нагороджено голову колгоспу «Шлях до комунізму» Павла Югаса, бригадира тракторної бригади Юрія Поповича та тракториста Ференці Нанаші.
Але все це у минулому. Наставником колгоспу “Шлях до комунізму” став ТОВ “Колос”.
Сьогодення
Відразу ж хочеться відзначити: у Казино Vbet є великий вітальний бонус! Отримавши таку нагороду, ви зможете максимально вигідно робити ставки та отримувати реальні виграші. Бонуси доступні для використання в ігровому автоматі Dolphins Pearl Deluxe.
У загальноосвітніх школах села Велика та Мала Бийгань на сьогоднішній день навчаються 258 школярів. Діючих дошкільних закладів 2, які відвідують 78 дітей. Після розпаду місцевого колгоспу його працівники та пенсіонери отримали земельні ділянки по 1.5-2 гектари. Ці земельні наділи разом із присадибними ділянками (площею до 70 арів) для більшості сімей є основним засобом виживання.
У селі, окрім уже згадуваних шкіл та дитсадків, на сьогоднішній день діють два АЗПСМ, одна аптека, пошта, відділення ощадбанку. Частина працездатного населення зайнята на СП ЛТД «ХОХ-Берег», які займаються пошиттям одноразових рукавичок для футболістів.
Будинок культури у селі був збудований наприкінці 80-х років. У цьому будинку також є сільська рада, АОПСМ, стоматологічний кабінет, пошта, бібліотека. До цього комплексу будівель відноситься і велика спортзала, яка, на жаль, останнім часом не використовується. У Великобиганському будинку культури діє танцювальний гурток.
На території сільської ради налічується 17 магазинів. Один магазин реалізує міні сільськогосподарську техніку, є дві міні пекарні, які займаються випіканням хлібобулочних виробів.
Список пам’яток історії, культури, архітектури:
- У центрі села 1975 року було збудовано обеліск загиблим радянським воїнам. 1944 року режим Сталіна репресував 125 осіб, 61 з них ніколи не повернулися додому. Жителі села 1989 року на цвинтарі встановили на їхню честь дерев’яну стелу, а 1993 року в центрі села — мармуровий пам’ятник.
- На фасаді римсько-католицької церкви в селі Велика Бийгань було встановлено пам’ятну дошку на честь Яноша Котитша (1828-1903), учасника революції 1848 року.
- Малобиганська реформатська церква, побудована 1805 року, має стильові риси класицизму.
- 1992 року в центрі села Мала Бийгань було встановлено пам’ятник жертвам сталінських репресій.
